Історія та сьогодення

 

   Кафедра філософії фактично відкриває історію Драгоманівського університету: Педагогічний інститут казеннокоштних студентів при Київському імператорському університеті святого Володимира почав роботу в листопаді 1834 року. Першим професором філософії і статутним викладачем педагогіки в ньому став Орест Маркович Новицький (1806 – 1889). Його спадкоємцями були Петро Семенович Авсенєв (1810 – 1852) і Сильвестр Сильвестрович Гогоцький (1813 – 1889).

   01 вересня 1920 – на виконання рішень всеросійської наради працівників політосвіти (1920) на базі колишніх університетів були створені Вищий інститут народної освіти імені М.П. Драгоманова,  до нього перейшов працювати професор філософії Олексій Микитович Гіляров (1855 – 1938), З 1926 року вуз отримує назву – Київський інститут народної освіти. У складі останнього – кафедра філософії як підрозділ інституту соціального виховання. 01 вересня 1930 – на виконання постанов ЦК ВКП (б) та ЦК КП(б)У, наказу наркомату освіти УРСР, наказом директора КІНО Микити Миновича Грищенко була створена загальноінститутська кафедра філософії (1933-1940) – кафедра діамату та істмату, з 1941 і донині - кафедра філософії.

   У серпні 1944 року відновлюється інститут і кафедра філософії на чолі з доктором філософських наук, професором Гаврилом Архиповичем Машталером. До неї належать Г.Т.Чирков, С.А.Спектор, О.Г.Білоус, з 1946 року – І.А.Табачников, а з 1953 року – О.П.Павелко.

   На початку 1950-х років кафедрою філософії завідував М.Я.Щербін, з 1953 року з ним працювали І.А. Табачников, А.І. Клевцов, В.Ф.Передерій, В.В.Єрмак, С.А.Спектор і Олексій Пилипович Павелко (1918 – 2001), доктор філософських наук (1972), професор (1974), який у 1953 – 1989 роках очолював кафедру. В 60-70-х роках на ній працювали В.Ф.Передерій, І.А.Табачников, В.І.Войтко, Ф.А.Місюра, В.В.Гончаренко, І.М.Сєрий, О.Д.Кардаш, О.К.Євтушенко, М.М.Підтиченко, Л.П.Сморж, Н.К.Кисельова, Г.І. Іванов, Л.В.Сєрова, О.В.Король, І.В.Огородник, З.М.Філіпович, Е.В.Жулинська, Ю.О.Федів, у 80-х роках до них приєднались В.Ф.Музиченко, Н.М.Краснова, Г.І.Волинка, Н.Г.Мозгова, В.О.Дорошкевич, В.Є.Владимиренко,  В.В.Кучеренко, Н.В.Ківенко, А.І.Колодна, Г.П.Балабанова, Л.І.Карнаухов, І.Г.Нємчинов, Н.В.Турпак.

   У різні роки завідувачами кафедри були: Олексій Микитович Гіляров (1920-1921), Степан Гаврилович Лавров (1930-1933), Артемій Федорович Вієвський (1933-1935), Микита Якович Щербін (1940-1941; 1951-1953), Тихон Микитович Сопільник (1944-1950),) Олексій Пилипович Павелко (1953-1989), Григорій Іванович Волинка (1989-2014), Наталія Григорівна Мозгова (з червня 2014-2023).

 Григорій Іванович Волинка (1 травня 1949, Ніжин, Чернігівська область — 17 квітня 2014 Київ) — видатний український філософ, педагог і науковець

Освіта та рання кар'єра

Григорій Іванович Волинка народився 1 травня 1949 року в місті Ніжин. Його шкільні роки пройшли в Ніжинській середній школі №1, де він проявив зацікавлення до гуманітарних наук, зокрема літератури та історії. Після закінчення восьмого класу у 1964 році він вступив до Київського електромеханічного технікуму залізничного транспорту, що був відомий своєю технічною освітою та підготовкою фахівців для залізничної галузі. В технікумі Волинка здобув кваліфікацію у сфері електромеханіки, завершивши навчання в 1968 році.

Після отримання середньої спеціальної освіти він був призваний до лав Радянської армії, де проходив службу з 1968 по 1971 рік. Армійські роки сформували його організаційні здібності та навчили дисципліні, що пізніше стало у пригоді в науковій та адміністративній діяльності.

У 1971 році, після демобілізації, Волинка вирішив продовжити навчання і вступив на філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Університетські роки стали визначальними у формуванні його світогляду та наукових інтересів. Особливо його цікавили питання методології науки, історії філософії та соціальної філософії. Під час навчання він брав активну участь у студентських наукових конференціях, деякі його курсові та наукові роботи отримували відзнаки.

По завершенні навчання в університеті у 1976 році Волинка був рекомендований до аспірантури при кафедрі філософії Київського державного університету, де навчався до 1979 року. Його наукові дослідження в цей період були зосереджені на онтологічних і методологічних засадах стилю мислення в природничих науках XX століття, що стало темою його кандидатської дисертації.

Наукова діяльність

Після завершення аспірантури Григорій Іванович Волинка розпочав активну наукову кар’єру. У 1980 році він успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Онтологічні і методологічні засади стилю мислення в природознавстві ХХ століття», в якій досліджував взаємозв’язок між філософськими категоріями та науковими парадигмами.

Протягом 1980-х років його наукові інтереси зміщуються у бік соціальної філософії та методології наукового пізнання. Його дослідження були присвячені питанням діалектики, історії філософії та соціально-практичних функцій мислення. У березні 1989 року він захистив докторську дисертацію «Історія і теорія діалектичного дискурсу та соціально-практичні функції діалектики», що стало важливим внеском у розвиток української філософської думки.

Наукові праці Волинки охоплювали широкий спектр проблем:

• Методологія науки та стилі мислення в природознавстві
• Соціальна філософія та структура суспільного дискурсу
• Філософія освіти та гуманітарна політика
• Діалектичні методи аналізу соціальних процесів

Він є автором та співавтором 18 монографій та підручників, понад 100 наукових статей, опублікованих у вітчизняних і міжнародних журналах. Його книги та статті стали важливими навчальними матеріалами для студентів та дослідників у сфері філософії та методології науки.

Як активний учасник міжнародної наукової спільноти, він неодноразово представляв Україну на конференціях у Польщі, Німеччині, Франції та США. Брав участь у багатьох наукових проектах, пов’язаних з реформою вищої освіти та гуманітарних наук в Україні.

Педагогічна діяльність

З 1979 року Григорій Іванович Волинка працював у Київському державному педагогічному інституті імені М.П. Драгоманова (нині – Український державний університет імені М.П. Драгоманова), де пройшов шлях від асистента до професора і завідувача кафедри.

У 1989 році він очолив кафедру філософії, що стала провідним науково-освітнім центром, де досліджувалися актуальні проблеми філософії науки, соціальної філософії та філософії освіти.

Завдяки його зусиллям у навчальні програми університету було введено нові філософські дисципліни, що відповідали сучасним викликам гуманітарних наук. Зокрема, він ініціював впровадження таких курсів, як:

• Філософія освіти і науки
• Соціальна філософія та гуманітарна політика
• Методологія наукового пізнання
• Філософські аспекти глобалізації

З 2003 року Волинка обіймав посаду проректора з наукової роботи та міжнародних зв'язків Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, де відігравав ключову роль у розвитку міжнародного співробітництва університету з європейськими та американськими навчальними закладами.

За свою кар’єру він підготував 15 кандидатів та 5 докторів наук, багато з яких стали відомими дослідниками та викладачами в українських та зарубіжних університетах.

Волинка був не лише видатним науковцем, а й надзвичайно харизматичним педагогом, який вмів зацікавити студентів складними філософськими проблемами. Його лекції відзначалися глибоким аналізом, інтерактивністю та здатністю поєднувати класичні філософські теорії з сучасними суспільними викликами.

Його науково-педагогічна діяльність залишила значний внесок у розвиток української філософської школи та сприяла інтеграції національної науки у світовий академічний простір

Пам’ять

Григорій Іванович Волинка залишив вагомий слід у філософській науці, освіті та суспільному житті України. Його наукові праці й педагогічна діяльність зробили значний внесок у розвиток української філософської думки, зокрема в галузях соціальної філософії, методології науки та філософії освіти.

Після його смерті колеги, учні та наукова спільнота відзначили його видатний внесок у розвиток освіти та науки. В Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова було організовано наукові читання, присвячені пам’яті професора Волинки, де обговорювали його ідеї, внесок у реформування освітньої системи та його роль у формуванні філософської освіти в Україні.

Вшанування пам’яті

Аудиторія імені Григорія Волинки – у 2021 році в НПУ ім. М.П. Драгоманова одну з лекційних аудиторій кафедри філософії було названо на його честь.

Щорічні наукові конференції – з 2022 року на базі університету проводяться конференції, присвячені проблемам філософії освіти та соціальної філософії, де розглядаються питання, які були в центрі його наукових зацікавлень.

Меморіальна дошка – у 2023 році на корпусі університету було відкрито меморіальну дошку, що увічнила пам’ять про видатного філософа й педагога.

Спадщина

Наукова спадщина Григорія Волинки залишається актуальною і сьогодні. Його книги та наукові праці використовуються у навчальних курсах з філософії, а його методологічні підходи продовжують впливати на дослідження в сфері гуманітарних наук.

Його учні, які зараз працюють у провідних університетах України та за кордоном, продовжують розвивати його ідеї, працюючи в галузях філософії освіти, соціальної філософії та методології науки.

Пам’ять про Григорія Івановича Волинку живе в серцях тих, хто мав честь навчатися та працювати з ним, а його науковий доробок є важливим джерелом для нових поколінь дослідників.

   У червні 2014 кафедру очолила Наталія Григорівна Мозгова.

 

Наталія Григорівна Мозгова (4 грудня 1957, Київ — 2023) — видатна українська філософиня, доктор філософських наук (2006), професор (2007), заслужена працівниця освіти України. Її наукова діяльність була зосереджена на дослідженні історії української філософії, зокрема філософської думки Київської духовної академії XIX — початку XX століття, а також проблем логіки, гносеології та методології.

Освіта та рання кар'єра

Наталія Григорівна Мозгова народилася 4 грудня 1957 року в Києві в родині військовослужбовця. Її батько, Григорій Савович Шупик, був військовим льотчиком, учасником Другої світової війни, удостоєним звання Героя Радянського Союзу в 1945 році. Мати, Ніна Василівна Шупик, після визволення Києва працювала майстром на будівництві з відновлення Хрещатика, а згодом стала домогосподаркою.

У 1965 році Наталія вступила до першого класу середньої загальноосвітньої школи №149 міста Києва. Вже в шкільні роки вона проявила значний інтерес до гуманітарних дисциплін, зокрема до літератури, історії та філософії. Вона активно брала участь у наукових олімпіадах та конкурсах, що вплинуло на її подальший вибір професійного шляху.

У 1975 році, після успішного закінчення школи, Наталія Мозгова вступила на філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Під час навчання її наукові інтереси зосереджувалися на питаннях гносеології, логіки та історії української філософії. Вона вивчала праці класичних філософів, активно брала участь у студентських наукових гуртках та конференціях.

У 1980 році закінчила університет з відзнакою, отримавши кваліфікацію філософа та викладача філософських дисциплін. Після закінчення навчання вона була рекомендована для викладацької роботи в Київському політехнічному інституті, де з 1980 по 1982 рік працювала асистентом кафедри філософії. У цей період вона розпочала дослідження проблем епістемології та методології науки.

У 1982 році вступила до аспірантури на кафедрі філософії Київського державного педагогічного інституту імені О.М. Горького (нині – Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова). Під час навчання в аспірантурі її науковий інтерес остаточно сфокусувався на вивченні історії української філософії, особливо на філософській спадщині Київської духовної академії XIX – початку XX століття.

У 1986 році вона успішно захистила кандидатську дисертацію на тему «Гносеологічна проблематика у творчості Петра Ліницького», після чого розпочала викладацьку та наукову кар’єру в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова.

Наукова та педагогічна діяльність

Наталія Григорівна Мозгова зробила значний внесок у розвиток філософської науки та освіти в Україні. Протягом своєї викладацької кар’єри вона виховала кілька поколінь студентів, аспірантів і молодих науковців, які продовжили її наукові дослідження.

З 1986 року вона працювала в Національному педагогічному університеті імені М.П. Драгоманова, де пройшла шлях від асистента до професора кафедри філософії. Вона була активною учасницею реформування філософської освіти в Україні, займалася розробкою навчальних програм та методичних матеріалів для студентів-філософів, істориків, педагогів і психологів.

Наталія Григорівна брала участь у багатьох міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, виступала з доповідями, присвяченими проблемам гносеології, логіки та історії української філософії. Вона також співпрацювала з науковими установами Польщі, Німеччини, Чехії, Великої Британії, брала участь у міжнародних філософських форумах, що сприяло інтеграції української філософської науки в європейський інтелектуальний простір.

Її дослідження охоплювали широкий спектр питань, серед яких:

Філософія Київської духовної академії XIX — початку XX століття:

Вона детально аналізувала гносеологічні та логічні концепції мислителів цього періоду, зокрема праці Петра Ліницького, Василя Зеньковського, Михайла Козлова, Сильвестра Гогоцького.

Логіко-гносеологічні проблеми філософії: Досліджувала структуру логічного пізнання, механізми формування знання, аналізувала класичні та сучасні підходи до логічного аналізу мислення.

Методологія науки: Вона займалася питаннями побудови наукових теорій, розглядаючи проблему істини в науковому пізнанні.

Наталія Мозгова є авторкою понад 250 наукових і навчально-методичних праць, включаючи монографії, підручники, навчальні посібники та наукові статті. Її фундаментальні праці включають:

«Київська духовна академія 1819–1920: Філософська спадщина» (2004) – дослідження філософських концепцій мислителів Київської духовної академії.

«Логіко-гносеологічна проблематика в київській духовно-академічній філософії XIX — початку XX ст.» (2005) – аналіз логічних і гносеологічних підходів у філософських традиціях цього періоду.

«Історія української філософії» (2000, у співавторстві) – один із перших комплексних навчальних посібників із цієї дисципліни.

«Логіка» (2003; 2007–08) – базовий навчальний посібник із логіки для студентів гуманітарних спеціальностей.

Вона активно працювала як науковий керівник, підготувала 9 кандидатів наук, які продовжили дослідження в галузях філософії освіти, логіки та гносеології.

Завдяки її зусиллям у НПУ ім. М.П. Драгоманова було створено науковий гурток для студентів-філософів, де обговорювалися актуальні питання логіки, епістемології та історії української філософської думки.

Її внесок у філософську освіту та науку високо оцінений в Україні та за її межами. За значні досягнення в галузі освіти вона була удостоєна звання «Заслужений працівник освіти України» та багатьох відомчих нагород.

Вшанування пам'яті

Після її смерті в 2023 році колеги та учні відзначили її значний внесок у розвиток філософської освіти та науки в Україні. Вона залишила по собі багату наукову спадщину та пам'ять як про талановиту дослідницю, педагога та наставницю для багатьох поколінь студентів та науковців.

 

 Запрошуємо на навчання:

👉 бакалаврат (033 Філософія) 

👉 магістратура (освітньо-наукова програма "Теоретична та практична філософія" 033 Філософія) 

👉 аспірантура 👉 докторантура 

🌐  Сайт для абітурієнтів: https://www.vstup.nnifop.udu.edu.ua/

 

 

Категорія: Історія та сьогодення