В межах графіку Відкритих занять 23-го листопада 2021 р. викладач кафедри філософії Гончаренко Катерина Сергіївна в межах освітнього компоненту «Проект Постмодерн в гуманітарному знанні», провела лекцію на тему: "Поетика пост-кінематографу: Тарантіно, Лантімос, Зайдль або Постмодерн в кіно". Вихідні дані лекції: історико-філософський факультет, 2 курс (маг.), 8.00-9.20, ауд.3-13./онлайн на покликанням: https://us04web.zoom.us/j/7314412148 Идентификатор конференции: 731 441 2148 Код доступа: 829698.
Відгуки викладачів, які були присутніми на занятті.
"Лекція Катерини Сергіївни Гончаренко на тему "Поетика пост-кінематографу: Тарантіно, Лантімос, Зайдль або Постмодерн в кіно", прочитана студентам другого курсу магістратури, є цілком успішною спробою продемонструвати міцний зв’язок сучасного мистецтва з філософуванням. Її текст є таким чином, що заохочує до обговорення почутого та побаченого. Специфіку філософії Постмодерну добре розкрито через аналіз художніх фільмів сучасних авторів. Вдале поєднання кіно та філософії зробило виклад не тільки корисним з точки зору досягнення цілей навчання, але й цікавим не тільки студентам, але й присутнім викладачам.
На жаль, онлайн-режим лекції не дозволив використати фрагменти фільмів так само широко, як їх використовує Катерина Сергіївна під час аудиторних занять. Також дещо складніше їй було отримати зворотній зв’язок. Втім, ці прогалини у комунікації, що мають об’єктивні причини, можна буде заповнити під час семінарського заняття.
У цілому Катерина Сергіївна Гончаренко досягла поставленої мети, а її лекцію ми оцінюємо позитивно. Пропонуємо Катерині Сергіївні використати матеріал, підготовлений для лекції, у її наукових публікаціях".
д.філос.н., професор - І. Г. Немчинов
"24 листопада 2021 року відвідав назване заняття з дисципліни «Проєкт Постмодерн в гуманітарному знання», проведене онлайн (платформа Ґуґл Міт) для студентів 2 курсу магістратури спеціальності «Філософія», група 1 філос. м. історико-філософського факультету, ІІ пара (8:00 – 9:20).
Лекція являє собою частину авторської дисципліни, розробленої Катериною Сергіївною, і прочитана згідно з розкладом та робочою програмою. Показово, що на занятті були присутні також студенти 1 курсу магістратури зі спеціальності «Філософія», що свідчить про значний інтерес до теми лекції.
З огляду на специфіку матеріалу, лекторка підготувала мультимедійну презентацію із зображеннями кадрів з фільмів вищезгаданих режисерів, зразків творів класичного та сучасного мистецтва та цитатами провідних філософів Постмодерну, що дозволило розкрити та проаналізувати зв’язок між відповідними ідеями і фільмами. Лекція розвиває положення інших філософських дисциплін, які викладаються у магістратурі, отже, реалізує міжпредметні зв’язки.
Зауваження, яке можна висловити Катерині Сергіївні як побажання, єдине: уникати русизмів. Воно не може суттєво знизити високу оцінку даної лекції, прочитаної на високому теоретичному та методичному рівні".
к.філос.н., доцент - Б. К. Матюшко
"Лекція на тему «Поетика пост-кінематографу: Тарантіно, Лантімос, Зайдль або Постомодерн в кіно», прочитана К.С. Гончаренко є лекцією авторського курсу, що викликав особливий інтерес та зацікавленість студентів. Витриманий стиль, емоційна манера, вдала, не перевантажена інформацією, презентація, водночас підсилювались науковістю, доступністю для сприйняття та переконливістю викладу матеріалу".
к.філос.н., доцент - О.В. Павловська
"Відгук на відкриту лекцію доцента кафедри філософії, кандидата філософських наук Гончаренко К.С.
"Відкрита лекція, проведена доцентом кафедри філософії Гончаренко К.С. для студентів-магістрів другого курсу (спеціальність Філософія) з навчальної дисципліни «Проект Постмодерн в гуманітарному знанні» на тему «Поетика посткінематографу: Тарантіно, Лантімос, Зайдль; постмодернізм у кіно», була підготовлена і проведена відповідно до навчального плану та розкладу занять. Наочність лекції була забезпечена програмним забезпеченням Канва, за допомогою якого К.С. Гончаренко представила до уваги присутнім студентам тему, основні проблемні питання, категоріальний апарат і короткий зміст понять лекційного заняття.
На початку лекції К.С. Гончаренко чітко визначила тему, проблематику, мету лекції та її дидактичні цілі. Опорні положення презентації були підготовлені так, аби дієво зумовити результативне сприйняття студентами лекційного матеріалу та надати їм можливість його коротко занотувати. Структурні частини лекції були вибудовані логічно. Виклад матеріалу був ретельно продуманий і відбувся у вигляді логічно зв’язної, раціонально ритмічної і, водночас, налаштованої на живе сприйняття розповіді. Відкрита лекція мала всі ознаки інтегративної лекції, що себе виявило насамперед у застосуванні системного підходу до викладу навчального матеріалу та принципу холізму (цілісності) – спільності власних теоретичних позицій лектора та розглянутих авторів філософських текстів. Реалізація проблемного теоретичного питання забезпечила виконання практичної складової лекції – активізацію дослідницьких інтересів присутніх студентів. Загалом, у такому вигляді лекція відбулася як зважено насичене інформацією, конкретне представлення – як симбіоз тематичної лекції та лекції-візуалізації, із компетентним наданням лектором експертної оцінки матеріалу.
У підсумку слід зазначити, що лекційне заняття, підготовлене та проведене доцентом кафедри філософії Гончаренко К.С., відбулося на високому науково-методичному рівні. Основну мету лекції – прищеплення студентам здібності до фахового оперування тематично-основними філософськими категоріями, вміння висловлювати й аргументувати свої власні думки, сприяти розвитку їхніх дослідницьких навичок і фахових компетенцій – було досягнуто".
к.філос.н. - В.М. Брижнік
"Відгук на відкриту лекцію к.філос.н., доцента Гончаренко К.С. на тему: «Поетика пост-кінематографу: Тарантіно, Лантімос, Зайдль або Постмодерн в кіно» (Освітня компонента «Проект Постмодерн в гуманітарному знанні», Історико-філософський факультет, 2 курс (маг.), 8.00-9.20, лекція відбулась 23.11.2021 року, 8.00-9.20
Навчальний матеріал лекції був підібраний відповідно до програми з даної дисципліни. Викладач Гончаренко К.С. на початку лекції висвітлила тематичний план і протягом заняття дотримувалась послідовності та логіки викладення матеріалу. Катерині Сергіївні вдалось досягти основної мети лекції, а саме: показати взаємозв’язок від філософії до кіно і, навпаки.
Лекцію супроводжував влучно підібраний різноманітний презентаційний матеріал по зазначеній тематиці, що дозволило лекторові застосовувати прийоми розповіді, візуалізації, характеристики, пояснення, коментування і зберегти стійку увагу слухачів протягом всього заняття. В якості поради хотілося б побажати Катерині Сергіївні в майбутньому радити студентам перед лекцією подивитися фільми, філософський зміст яких буде аналізуватись на лекції, адже це може допомогти кращому розумінню та засвоєнню лекційного матеріалу. Загалом заняття було проведене на високому науковому і навчально-методичному рівні і заслуговує на позитивну оцінку"
к.філос.н., доцент - Л.Л Шкіль
Неформальний відгук
к.філос. н., доцент - Л.А. Облова
Отзыв на лекцию К.С. Гончаренко «Поэтика пост-кинематограф: Тарантино, Лантимос, Зайдль или Постмодерн в кино»
"В среду утром, посетила лекцию Кати Гончаренко о постмодерне в кино. Это был подарок. Во-первых, лекция авторская. Бесплатно и авторская. Это же, сегодня, когда такое никто «умный» не делает. Во-вторых, лекция была удачно структурирована. А это в работе с постмодерном и не выходит и противоречит сути постмодерна. Но Катя рискнула и ей удалось. Конечно, академическая школа заноет про: где план и рекомендации на прочтение и ещё о многом другом. Но и пусть. И постмодернисты перекривятся: какая-то уже больно последовательная и ласковая подача. И это когда речь идёт о Тарантино. Мало дурки.
Итак, я уловила, что постмодерн в кино выражается через подачу картины с помощью компонент, но без идеи; отказа от авторитета руководителя и постановки без указок; изымание веса талантливости/бездарности режиссёра и нейтрализация поведенческой линии героя; фрагментированность подачи – отдача работы над связью зрителю; провокативность – введение кадров «ниочём»; любовь к форме и демомифологизация; вызов у зрителя максимальность шока от натуральности и буквальности передачи жизненной ситуации; изыск редкого зрителя; сожаление от технической многодозволенности; одобрение и частое использование практик из области пыточных; нивеляция смысла – как усилия установления глубины видения.
Что сказать. Потрясающее вторжение в мою борьбу с собой от просмотра кино, в котором оживает постмодерн. Я поняла, что такое кино – не для меня. Я не редкий зритель. Мне надо тоже, что и всем догматам киноиндустрии. Идея, талант режиссёра, нравственная оценка героя. Без меня, но для меня, как зрителя, установленная природа подачи. Минимализация провокаций, шокирующего, буквального, издевательского и оскорбляющего. Не мелькать, а рассказывать. Наслаждение команды от технических возможностей и развитие спецэффектов. И, конечно, не отнимать у меня возможность быть в смысле, формировать смысл и смыслообразовываться в процессе просмотра фильма.
Постмодерн в кино и кино угробил. Забрал у него то, что есть только у кино. И только у кинозрителя. Например. Кино удаётся захватывать дух через спецэффект. Кто ещё такое себе может позволить? К чему эта ностальгия по ограниченным средствам Люмьеров? Обязательно оглядываться? Своего мало, даже когда его много? Лишь бы недоставало чего-то. Больная тяга ущербности. Дальше, отличную форму – хэппиенд – завалили. Я понимаю, что конец для художника очень сложная вещь. Конец может перечеркнуть всё очарование от фильмы и испортить напряжение и впечатление от просмотра. Но это не значит, что показать жизненный конец – на злобу дня или вообще его не показать – утаить, то значит придать картине величие. Нет. Далеко нет. Кино, как бы не хотелось, не театр и не жизнь. Не тот масштаб. Поэтому и предполагает мечтательный, утешающий конец. В этом и логика и автономия кино. Такого себе не может позволить ни одно искусство.
Ещё. Кино не спотрзал. К чему в кино, для установления последовательности, напрягать тело? К чему тратить дополнительное усилие на то, чтобы отсортировать ненужный кадр от необходимого. Почему связь должен устанавливать зритель? Что уж там, я за уважение к зрителю. Кинозритель – не атлет. Даже если он атлет, то он пришел не в спот-зал, а в кино-зал. Поэтому не должен «качаться» и корпеть над тем, над чем должны корпеть представители киноиндустрии. А вот смыслы подсовывать в том виде, что не ищи ты смысл в увиденном, удовлетворись просмотром, смотри как сомнамбула, так это просто наглость. А с ней и тупость. И снова – нагрузка, а не раскрепощение человека.
Вот и вышел монстр. С одной стороны, что Гегеля читать, что фильм пересматривать. С другой стороны, призыв отбросить усилие поиска логоса, отвлечься и не трудиться. Наверное, так рады, что запутали и выглядят высотой).
Постмодерное кино – дохлое кино. Для тщедушных и извращенцев. Оно торгует жестокостью и вычищает критическое мышление. И его критерием есть показывание нового через столкновение. Поэтому авария на аварии. Исчезновение и гибель.
Спасибо автору за лекцию и моё прозрение. А ведь я так боялась признаться, что Тарантино бездарь. Только, ведь и бездарь имеет право на проявление. Единственное величия и признания не выкручивай через посыл: вы меня не поняли. Снимай кино, снимай просмотры. Вперёд. Редкому зрителю надо же что-то делать.
А, ну и Джармуш. Р.S.
Не увидела я, что он в реальности отбрасывает духовную иерархию. Очень даже её создаёт. Например, «Выживут только любовники». Не только в названии проскочило, но и в смысле фильма. Нужна Джармушу эта исключающая из массы «толькость». Ой, как нужна. А вот то, что Шекспир и комикс для него живут без преимуществ, так это потому что, и то гений, и то гений. И то, что это разные опыты и плоскости – не отнимает их совпадения в гении. Другое дело, что где Джармуш, где голливудское кино. Даже не сравнить.
Спасибо, Катенька".
